Грім та Блискавиця

(казка)

Трапилось це давно. Жив собі у лісі табун коней. Вожаком у них був найгарніший молодий жеребець на ім’я Грім. Він мав шовковисту довгу гриву, блискучу коричневу шерсть та відважний норов. Нікому не дозволяв Грім підходити до себе близько. Осідлати його міг тільки десятирічний місцевий хлопчик Струмочок. Малюк завжди приносив їжу коням, любив гратися з ними.


Та одного разу трапилась біда. Лісом проходжався багатий пан і вподобав собі жеребця. Вночі він накинув на нього зашморг та силою потягнув додому. У неволі Грім не хотів ні їсти, ні пити. Що тільки не робив хазяїн, щоб приручити свого нового підопічного, нічого у нього не виходило. Тому він вирішив діяти хитрістю. Була у потворного дядька Пня була чудова біла кобила Блискавиця. Випустив він її до Грому, щоб разом паслися. Дуже швидко між парою спалахнуло справжнє кохання. Однак жеребець все одно прагнув утекти до свого табуна, тільки уже з Блискавицею.
Тим часом Струмочок дізнався, що Грім зник. Довго шукав хлопчик свого улюбленця, та марно. Покликав він тоді на допомогу свого ручного орла Хмаринку. Закружляв у повітрі птах і швидко вивів Струмочка до потрібного місця. Пень у цей час саме поїхав у гори за дровами. Випустив Струмочок коней і всі вони розбіглися лісом. А вродлива білосніжна кобила прийшла разом з Громом до його табуна. Незабаром у них народився син, і Струмочок назвав його Дощиком.

Гром и Молния

(сказка)

Случилось это давно. Жил себе в лесу табун лошадей. Вожаком у них был самый красивый молодой жеребец по имени Гром. У него была длинная шелковистая грива, блестящая коричневая шерсть, он отличался умом и отважным  характером. Никому не позволял Гром подходить к себе близко. Оседлать его мог только десятилетний местный мальчик Ручеёк. Малыш всегда приносил еду лошадям, любил играть с ними.
Но однажды случилась беда. Как-то лесом гулял богатый господин и ему понравился жеребец. Ночью он накинул на него петлю и силой потянул домой. В неволе Гром не хотел ни есть, ни пить. Что только не делал хозяин, чтобы приручить своего нового подопечного, ничего у него не выходило. Поэтому он решил действовать хитростью. Была в уродливого дядюшки Пня была прекрасная белая кобыла Молния. Выпустил он её к Грому, чтобы вместе паслись. Очень быстро между парой вспыхнула настоящая любовь. Однако жеребец всё равно мечтал убежать к своему табуну, только уже с Молнией.
Тем временем Ручеёк узнал, что Гром исчез. Долго искал мальчик своего любимца, но напрасно. Позвал он тогда на помощь своего ручного орла Тучку. Закружившись в воздухе, птица быстро вывела Ручейка к нужному месту. Пень в это время как раз поехал в горы за дровами. Выпустил Ручеёк лошадей и все они разбежались лесом. А удивительная лилейная кобыла пришла вместе с Громом к его табуну. Вскоре у них родился сын, и Ручеёк назвал его Дождиком.

.

Источник: http://ivanna.ce-ya.com/

Один отзыв на «Іванка Сабадош – Грім та Блискавиця (Иванна Дорих — Гром и Молния)»

  1. Антон пишет:

    Очень красивая и полезная сказка!!! *IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE*
    Какая же ты умница, Иванка! O=) O=) :-* :-* :-*
    Я так по тебе соскучился, моя милая доченька! *ROSE* *ROSE* *ROSE* *ROSE* *ROSE* =) =) O=) O=)
    Я люблю тебя, даже когда сплю *IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE*
    Ну, здравствуй, зиронька :-* :-* =) =) *IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE* O=) O=) O=) *THUMBS UP* *THUMBS UP* *ROSE* *ROSE* :-* :-*

Ваш отзыв